Перша риболовля у 2019 році

Перша риболовля у сезоні. Іноді її чекаєш з нетерпінням, іноді все відбувається різько… Цього разу справа пішла за другим варіантом. Нічого не віщувало риболовлю, але вона відбулася. Їй передувала проста дія: визирнув у вікно, побачив весняне сонечко і дуже захотілося на річку.

Довго особливо не морочився зі зборами, взяв із собою пару фідерів, рюкзак з причандалами для донного лову, фотоапарат, і помчав на чотирилапому за 30 км від міста. Страшенно хотілося чистого повітря та тиші. А як відомо, у місті із цим проблеми.

На всіх парах промчав крізь Булаховку, по ходу сфотографував для вас місцеву трубу.

Після чого пірнув у реліктовий ліс і виринув із нього на березі Самари, одразу після її злиття з Вовчою. Це місце мені погано знайоме, але невідомо чому, здалося воно досить цікавим.

До речі, виявилося, що 17 березня у Павлограді купити мотиля майже неможливо… Довелося об’їхати усі магазини та проконсультуватися з запеклими рибалками. В результаті, омріяні черв’ячки були виявлені у “Військторгу” на Полтавській, якому, честь і хвала:)

Річка. Не мені вам пояснювати, що будь-яка річка прекрасна, якщо вона не загажена і тече крізь старовинний природний ліс. Але в моєму випадку, оку постав взагалі ідеальний відрізок, абсолютно автентичний і стовідсотково безлюдний. Бракувало, хіба що співа птахів та сонця (погода була, що називається: мінлива хмарність із короткочасними дощами, інколи небо не хило так затягало).

З підгодовуванням вирішив вчинити по простому: замісив його з прибережним ґрунтом у пропорції 1 до 1 і додав в отриманий “пластилін” трохи мотиля. Весною, риба рідко реагує на сухий корм, я більше хотів просто обтяжити годівницю. Навіть 60 грамів не хило тягнуло струменем.

Закидання та неймовірно запалене очікування. Після зими загострюються рибальські інстинкти і ти, здається, готовий “скляними очима”, не відриваючись і не моргаючи, “вічно дивитися” на квівертип. Нічого тебе не відволікає, ні комарі, ні мошки (їх ще просто немає). Ти неймовірно сконцентрований, твої думки лише про одне…

Легке посмикування кінчика, ударяє тебе немов струмом. Підсікання, є! Моментально викидається адреналін і тебе накриває те п’янке почуття щастя, знайоме тільки нам, рибалкам.

Ось вона перша рибка 2019! Плітка! Вагітна…

Обережно знімаю її з гачка та відпускаю назад у річку. Зараз у плітки шлюбний період, дуже скоро у неї нерест …

Пливи, та вибач за біль мене… Отак відбулась перша результативна риболовля у 2019 році.

Перше клювання, перше підсікання, перша спіймана рибка – це те, за чим я пройшов свій шлях. Відразу ж небо розгладилося і з-за хмар виглянуло сонечко, а під ногами стали помітні перші весняні квіточки.

Ще кілька пійманих рибок і можна котити додому.

Вони, до речі, як у правильній казці, не змусили на себе чекати. Як і першу рибку, я їх із почестями відпустив у рідну стихію. Нехай живуть! Ось воно справжнє задоволення: роби добро та кидай його у воду:)