У пошуках рибальських пригод 🚃 — Перші 620 км

Все почалося о першій ночі 20-го вересня, попереду загадкова Мена, а далі Десна!

Фото павлоградського залізничного вокзалу встановило факт: до відправлення залишилося 24 хвилини. Тоді я зі своїми скарбами стояв на пероні і навіть не уявляв, що мене чекає попереду.

Білоруський поїзд 100Д не спізнився. Прийшов рівно о 2:43. Показав провідниці роздрукований на вокзалі квиток (електронний у цьому поїзді не працює), та побіжно пройшлася очима, навіть не спитала паспорта, запросила у вагон. Я закинув тубус на верх, влаштувався на полиці і спробував заснути. Довго не виходило, але на мить мені вдалося постукати до Морфею. Він показав мені місто Мена і натякнув про майбутню погоду.

Поряд зі мною їхали бабусі, які прокинулися в Харкові (якраз був світанок, близько шостої) і почали одразу їсти. Стукати яйцями, нарізати помідорки та огірочки, вимагати свій чай у провідника. Примовляючи при цьому на тему: ось до цих подій і т.д.

Під таке бурчання я провів 8 годин. Дізнався багато про Білорусію та ціни в Маріуполі… У МАРІУПОЛІ! Бабусі поїхали відпочивати з Гродно, Мінська та ще якогось містечка, в Марік!!! Ось, а ви кажете, що там екологія погана, що дихати нічим і що море брудне. Все це нахабна брехня. Бабусі брехати не будуть!

Суми, Конотоп, Мена – все! Я на місці. Позаду 620 км.

Підрахував збитки та прибуток. До вокзалу безкоштовно (дякую куму!), квиток на поїзд коштує 10 $ (274 грн). Враховуючи те, що моя машина їсть близько 1 $ на 10 кілометрів шляху, прибуток склав: 62-10 = 52 $! Витівка з поїздом мені вже подобалася! Разом із цими думками, тубусом, рюкзаком, спальним мішком та пакетом, я вивалився з поїзда англійською. На вулиці на мене чекав Альфонс, разом з яким ми планували вирушити на Десну.

Місто Мена зустріло теплою погодою та якоюсь душевною красою, на вулиці було 27 за Цельсієм. Справжнє бабине літо. Скинувши речі, одразу пішли гуляти. По сторонах чудові старовинні дерев’яні будиночки, вони на перевірку виявилися дитячою академією. У відмінному стані, незважаючи на свої роки. Молодці! У Мені можна зустріти чудові зразки дерев’яного зодчества, наприклад, стильний центральний ринок, можна побачити диво кіоск, що торгує музикою на СD.

А ще у цьому місті я побачив неймовірну кількість благоустрою. Лавочки, столики, альтанки, ротонди… навіть бельведер є у Мені! І виглядають вони дуже охайно. Зверніть увагу, це все збудовано на березі річки та загальнодоступно!

Всюди чисто! Урни! Кайф!

Через місто тече річка Мена, утворюючи перед шлюзами озеро Менське. Улюблене місце відпочинку для місцевих. Дуже мальовниче місце!

Річка Мена.

Менське озеро.

Через річку перекинуто міст, місцеві “Золоті Ворота”.

Кажуть, що навесні цей міст затоплюється, і люди переходять річку ним, до пояса у воді! На мій подив, навіть у ідеальну погоду, на озері майже не було рибалок. Помічено було 3. 2 спінінгісти і один закоханий у поплавчанки. Риб, на моїх очах, вони не ловили.

Озеро закінчується шлюзом у веселенькому забарвленні.

Гуляти було приємно, але в нас були справи.

Отак, надихавшись менським повітрям і “вразившись” красою, ми пішли в магазин за “підсилювачем вражень”, провізією і сипучим підгодовуванням. Наступного дня на нас чекала рибалка на Десні, а поки що треба було ще багато чого зробити: приготувати фірмову страву для деснянської риби, ще раз підточити гачки і запастися силами.

Так закінчився перший день мого перебування у чудовому місті Мена. Пригода почалася!