Гірчак звичайний мешкає в прісноводних стоячих водоймах або зі слабким перебігом. У цих невеликих і красивих рибок досить екзотичний тип відносин з двостулковими молюсками. А їхній взаємний вплив на різноманітність їхтіофауни наших річок та озер без перебільшення величезний. За формою та описом риба гірчак схожа на маленького різнокольорового карасика, у чому можна переконатися по фото.

Гірчак звичайний (від латинського Rhodeus sericeus) відноситься до роду променеперих риб та сімейства коропових (Cyprinidae).Найпоширеніші назви гірчака в народі – гірка, синявка, гірчиця, гірчанка, пукасик та ін.

Назва рибки ймовірно походить від гіркого смаку її м’яса. Ця гіркуватість з’явилася через особливості раціону харчування. Адже годуються гірчаки переважно гіркими водоростями — діатомеєю та нитчаткою.

Ця риба поширена майже всією терріторію України, але майже непомітна рибальським оком.

Зовнішній вигляд та особливості життя амурського гірчака

У гірчаків високе та коротке тіло, до 9 см, з великими лусочками. Зазвичай його довжина «плаває» в діапазоні від 4 до 8 см. Боки стиснуті, голова відносно тіла невелика, з жовтими очима та помаранчевими цятками над зіницями. Рот напівнижній, скошений. Глоткові зуби однорядні. Бічну лінію видно тільки на перших 4-7 лусочках, всього їх у рибки від 34 до 40 поперечних рядів.

Гірчаків не так легко й помітити у воді, на відміну від уклейки. Рибки живуть зграйками в місцях скупчення перловиць і беззубок і неподалік заростей водоростей. Причому в зграї гірчаків самок більше, ніж самців, приблизно 5-6 разів. Життя синявки для рибалки минає непомітно і на водоймі він себе ніяк не проявляє. Риба переважно тримаються на піщано-гальковому, піщано-кам’яному дні. У річках – це прибережні протоки, заплави, в озерах – тихі, неглибокі місця. Міграцій гірчаки не здійснюють, обране ними один раз місце залишається постійним протягом життя.

Особливості лову гірчака амурського

Як і на що ловити рибу гірчак? Спеціально готуватися на риболовлю та йти за синявкою не варто. Ця риба часто трапляється в прилові. Якщо і налаштується тільки на гірчака, максимум, що вдасться вивудити – це 4-5 особин. І то, на рибальські наживки він клює тільки на весні. Гірчак не відноситься до отруйних риб! Промислового значення не має, в кулінарії марний, тому що малий і гіркий, ну хіба що, якщо ви не кулінарний гурман. Ловиться гірчак на звичайну вудку з поплавцем, переважно на чорний хліб, мотиль та черв’яка. Підійде звичайна легка снасть з маленьким гачком, наприклад, така сама, як на верховодку. Клювання синявки нерішучі, часто він просто обсмоктує насадку.

Деякі рибалки використовують спійманих гірчаків як наживку на окуня та щуку, але думки різні. Одні кажуть, як живець – гірчак винятково гарний, інші – марний, бо хижак гидує їм. Зі свого досвіду скажу так — гірчак, то є наживка №1 при ловлі окунів на живця. А ловлять його звичайно підсакою або павуком.

Незвичні відносини гірчака та молюсків

Цікавий сам процес розмноження та тип відносин риби гірчак з двостулковим молюском перловицею (Unio) та беззубкою (Anodonta).Самець обирає групу молюсків та охороняє їх від інших самців. Самка за допомогою яйцекладу відкладає ікринки всередину трохи відкритої раковини. Стривожений молюск, відчувши сторонні тіла всередині, захлопує стулки і починає посилено прокачувати воду через себе, намагаючись видалити їх. Саме тоді самець випускає молоки, які зі струмом води потрапляють у раковину, де й відбувається запліднення ікринок. Таким чином, за один раз у черепашку «підселяються» 4-5 ікринок, де вони і перетворюються на мальків. Нерест у гірчака порційний, всього самка відкладає до 280 ікринок. Залишаючи раковину мальки «відносять» і личинки молюсків, допомагаючи виду розселятися водоймою.