В'язь звичайний

Загальний статус: В Україні в’язь зустрічається в басейнах усіх великих річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Сіверський Донець). Раніше був масовим видом, проте зараз його чисельність поступово скорочується через забруднення води та спорудження дамб.
Народні назви: В’язик (молодь називають “підв’язок”), золотавик, червоноперий короп.
Цікавий факт: В’язь — одна з найбільш “всеїдних” риб. Він настільки пластичний у харчуванні, що влітку може поводитися як мирна риба, поїдаючи водорості, а восени перетворюється на справжнього агресивного хижака, що полює на малька.

Смакові якості: М’ясо біле, соковите, з приємним солодкуватим присмаком. Воно вважається жирнішим і смачнішим, ніж у головня чи плітки.
Популярні способи приготування: Найкраще смакує у в’яленому та копченому вигляді (гаряче копчення). Також в’язя часто запікають у сметані або використовують для приготування юшки.
Складність обробки: Середня. Головним мінусом є велика кількість дрібних міжм’язових кісток. При смаженні рекомендується робити часті поперечні надрізи (“карбовування”), щоб розм’якшити кістки під дією температури.

- Опис тіла: Тіло товсте, з досить дрібною лускою, що має металевий відблиск. Спина темна, боки сріблясто-жовті. Спинний та хвостовий плавці темні, а черевні та анальний — яскраво-червоні.
- Органи чуття: Має чудовий зір і дуже чутливу бічну лінію. В’язь надзвичайно обережний: він здатний помітити рибалку на березі за 10–15 метрів, тому маскування є обов’язковим.
- Типова поведінка: Молодь тримається великими зграями, дорослі особини — невеликими групами по 3–5 екземплярів або поодинці. Активність проявляє переважно вдень та у сутінках, проте великі особини часто харчуються вночі на мілинах.

При $t \approx 6-10°C$ (квітень). Субстрат: каміння, коріння верби, минулорічна трава.

Довжина: до 70–80 см;
Вага: до 6–8 кг;
Вік: до 15–20 років.
Світовий рекорд: 5,5 кг (спійманий у Німеччині, хоча є дані про більші екземпляри з Ладозького озера).

Наживки:

Тваринні: Гнійний черв’як, опариш, личинка травневого жука (хрущ), коник, мальк.
Рослинні: Горох (найкраща насадка), кукурудза, розпарена пшениця, тісто.
Штучні: Обертові блешні (№00-2), маленькі воблери класу “кренки”, дрібні силіконові приманки.

Мінімальний розмір для вилову — 28 см (згідно з правилами любительського рибальства в Україні).

Розповсюдження 60%

Харчова цінність 75%

Спротив 85%

Снасті: Фідер з м’яким кінчиком, болонська вудка або легкий спінінг (Ultra-Light). Жилка 0.18–0.22 мм, повідець 0.14–0.16 мм. Гачки №8–12 за міжнародною класифікацією.
Техніка: При ловлі на горох важлива точність закидання в одну точку. На спінінг — повільна рівномірна проводка поперек течії або на знесення.
Клювання та виводжування: Клює різко, часто “віддає вудилище”. Після підсікання в’язь робить потужний перший ривок. На відміну від головня, він не здається до останнього, здійснюючи кульбіти біля самого підсака.

Сезон та час: Найкращий кльов — травень (після нересту) та серпень-вересень. Пік активності: ранок до 9:00 та вечір перед заходом сонця.
Місця: Глибина 2–4 метри, ділянки зі зворотною течією (“суводі”), місця під навислими деревами, корчі, межа сильної течії та тихої води. Дно переважно піщано-глинисте або галечне.
Погода: Найкраще клює в тиху, теплу похмуру погоду. Різке падіння тиску або північний вітер повністю припиняють активність риби.