
Свою міжнародну наукову назву лящ звичайний(ще його називають східним чи дунайським) отримав у 1758 році. Тоді ж він був описаний іхтіологами і всіляко вивчений. Це найголовніший представник свого роду, в якому також представлені в Україні такі види риб: густера, рибець, білоока та синець. Лящ — аборигенна риба наших водойм, хоча поширена вона на території країни не дуже широко. Це пояснюється тим, що не всяка водойма придатна для життя лящів. Він любить трохи солону воду, рясно збагачену киснем.
Лящ – зграйна глибоководна риба, що веде кочуючий спосіб життя. У пошуках їжі він риє своїм ротом м’який мул, методично перевертаючи ділянку за ділянкою. На великих водосховищах це досить ефектне видовище (вода тут наче кипить). У природі харчується личинками комах, равликами, мешлею іноді водоростями. Зграя лящів у водоймі курсує, часто по одному маршруту (так звані стежки), але вдень це обов’язково відбувається на глибині. Це не риба яка веде нічний спосіб життя, але саме в темний час доби він влаштовує свої мілководні жирування. Лящ обережний, дуже полохливий і має в кожній зграї свого вожака. Виростає до 80 сантиметрів завдовжки, набираючи при цьому до 6 кілограмів ваги. Мешкає до 23 років.
Зовнішній вигляд та особливості життя лящів
Тіло високе, плоске, з непропорційно маленькою головою та ротом у формі трубочки. Луска середнього розміру, забарвлення сріблясте у дрібних лящів, і бронзове у великих особин. Між хвостовим та анальним плавником у ляща знаходиться кіль. Поверхня тіла цієї риби рясно покрита захисним слизом. З відомих прізвиськ, до ляща застосовують: Василь, Вася, газета, фанера, кістки, козлик, чебак, сопливий.
Лящ звичайний — особливості лову
Лящ звичайний — Доволі хитра та обережна риба. Так просто його зловити не вдасться. З особливостей лову цієї можна назвати таке:
- його потрібно прив’язувати до місця та ставити на корм.
- Для його лову знадобиться ніжна снасть з довгим повідцем, з тонкої волосіні (від 50 сантиметрів).
- Великі особини наживку беруть лише з дна.
- Вночі лящ вибирається із укриттів на мілину.
- Дуже любить глибокі місця з помірною течією.
Ловля ляща відбувається з рясним застосуванням підгодовування, в глибоких проточних місцях, на руслах річок. Тому, при його лові, слід скористатися приказкою: “кашу олією не зіпсуєш”. Годувати потрібно рясно, формуючи кормову пляму (стіл). Виявивши таке місце, зграя лящів повністю витісняє з неї інші види риб. Це правило слід використовувати як улітку, так і взимку. До речі, збираючись на рибалку взимку, подбайте про покупку спеціального бура зі збільшеним діаметром шнека (150-160 мм). Великий лящ має непропорційно високе тіло, яке просто не поміститься у стандартну лунку.
Час, місце та сезон лову лящів
Це на диво стабільна риба в плані риболовлі – ловиться практично цілий рік. Кльов лящів слабшає лише під час нересту та за несприятливих погодних умов. Навесні, зловити ляща можна лише на глибині, в районі фарватеру або русла. Отже, найбільш правильною снастю буде донна. Орієнтуватися потрібно на вихід із ям. Справа в тому, що через особливості будови ротового апарату, йому найзручніше брати корм із похилої площини.
Під час нересту, лящ рухається низкою, іноді заходить у затоки та малі річки. Влітку, особини до кілограма заполонюють мілководні затоки, ховаючись у прибережній рослинності. Великі ж лящі не виходять на мілини, воліють триматися на глибині. Єдина пора року, коли на мілині можна зустріти великого ляща – літнє нічне жирування. Вже з вересня, майже вся популяція лящів переміщається в глибокі місця водойм, де і проводить час, що залишився до весни. Взимку ляща ловлять на глибині з плином. Найбільш перспективним місцем для лову цієї риби — є, знову ж, вихід із ями.
Що ж до часу доби, то як такого часу “виходу” ляща немає. Він клює як вдень, так і вночі. Коли йому забажається. Особливо успішна нічна рибалка коли стоїть спека, та взимку.