Найкращий – Бойовий воблер! Три слова про нього

Бойовий воблер, його життя та призначення!

Життя у бойового воблера — не цукор, він найчастіше буває у справі. Він постійно у групі ризику, його посилають на кам’янисті лави, його там б’ють, кусають, постійно намагаються зжерти. Звичайно, такі обставини не сприяють цілісності покриву: буває, що ваш бойовий воблер втрачає очі, плавники або гачки. Глибокі сколи та подряпини теж бувають. Загалом, за своє коротке та яскраве життя, такий воблер набуває не презентабельного вигляду, це як мінімум…

Загляньте в свою коробку – у вас є така принада? Зазвичай ковзне око його не пропускає. Там він, серед трійників, під купою подібних собі. Знайшли? Ось же він – весь «зацілований»,  випробував на собі справжнє щуче кохання і пізнав тріумф. Ваш найкращий воблер… Ну, а ви кажете нема! Що, у вас бойовий воблер не польський Карась, у вас Рапала? Це абсолютно не важливо, хоч китайський пластик за 3 грн. Головне, щоб він був робітником.

Бойовим, воблер стає не одразу. Спочатку непоказна приманка заробляє собі репутацію. А це шрами, подряпини, вм’ятини. Сліди експлуатації для бойового воблера украй необхідні. Потім репутація працює на нього – у воблера з’являються перспективи і йому виділяється персональний осередок у коробці. Чим частіше він отримує шанси, тим краще! Бути в групі ризику – його карма, а обшарпаний вигляд тільки додає йому вісті.

Бойовий воблер стає таким, після того як втратить хоча б одне око або ви визнаєте його найкращим, хоча б на одній рибалці. Ось тоді, його не цукрове життя – вдалося! А сліпі воблери зі зламаними плавниками, великими сколами і іржавими неповними трійниками, що не втратили при цьому своєї гри і як і раніше приваблюють рибу, іменуються не інакше, як Заслужені Бойові Воблери! Тому називайте їх правильно – ЗБВ.

Ну і звичайно ж, у такої приманки має бути історія. Історія, яскрава та вражаюча, така яку хочеться розповісти. Ось наприклад мої ЖБВ – Jaxon Karas і Rapala Jointed Shad Rap. Вони давно знаходяться на полиці і є окрасою моєї колекції рибальських коштовностей. Скільки вони збили щук та окунів, скільки разів я міняв їм трійники, а які корчі нам траплялися…

Хоча це вже наступного разу. Все, що я хотів сказати про деякі свої приманки, вище сказав і скажу ще нижче. Вони дійсно заслуговують закінчити своє життя разом із пам’яттю про них. Не на підводній корчі, а в коробочці, на полиці, серед фотографій упійманих на них риб.

А закінчу розповідь як і обіцяв. Про свої заслужені та улюблені приманки можу сказати лише таке: найкращий – бойовий воблер!