“Бабине літо” та 11 друзів окуня

Одне з осінніх природних явищ рибалки чекають по-особливому. Це так зване «Бабине літо». Умовний відрізок осені, в якому спостерігається стійке підвищення температури та тривала стабілізація тиску. У 2022 році така природна ситуація в центральній Україні склалася в середині жовтня. Температура на вулиці трималася позначки 20, дув легкий південний вітерець і дзижчали комарі.

В один із таких днів я вирішив навести лад на балконі. Відчинив скляні віконниці і прибрав павутиння по кутках, протер вікна. У якийсь момент обстановка на вулиці заграла літніми фарбами… Настільки реалістичними, що наступного дня я поїхав на риболовлю. На звичайне місце. Оскільки риболовля була досить інформативна, перед вами чергова розповідь…

Вранці туман. Молоко. До води діставався за приладами. На річці – штиль! Застигла Самара – порувала. Як чашка ранкової кави. Дістав термос і сьорбнув чаю. На поплавок сьогодні буде справа? Чи вже пізно? Подивимося. Колеги з хобі щосили мішають кашу, а я сиджу поруч, на поплавець. Принаймні з ранку. 3 вудки. Перловка, кукурудза, манка, хробак. Тиша.

Зазвичай у туман риба не клює. Цього разу клювало просто погано. Десь з 6-15 по годині 8-й. 3 карася та дрібниця на черв’яка. Карась клював на перловку, не з дна. Сусід ліворуч у темряві когось проклинав… Пізніше туман розвіявся, але карась від своїх звичок не відмовився. Це мене спантеличило. Чого він клює не з дна? Поділився своїм спостереженням з лівим сусідом (доночник) і дізнався від нього про повний ігнор снастей на глибині та про дуже голодних лебедів. Яких він дивом прогнав…

До 12 я впіймав ще кілька карасів, пліток і окуня. На перловку! Лебеді по ходу програли холівар і з сусідом праворуч — припливли до мене. “Білий – найнахабніший лебідь, підплив прямо до поплавців. Дрейфує до антени, що стирчить, впритул, діловито повертає голову. У цей момент поплавець пірнув. Злякався — промайнуло в голові. Нісенітниця — подумав нахабний лебідь і продовжив свій шлях.

Зачарований, милуюсь красивим птахом, про поплавок уже забув… Слава Ебісу, рефлекси не проп’єш. Вудку схопив уже практично в останній момент. На махалочку, на 4 метри, риба вставила! Той унікальний окунь, що взяв на перловку. Ледве не стягнув вудку. Красень! Саме матрос і наштовхнув мене на думку про те, що треба перейти на хижака. Тим більше лебеді, ну дуже нахабно поводилися. Зараз я їм запулю…”

З собою був комплект для мікроджигу з асортиментом принад. Ось їм і продовжу риболовлю. Колеги донечники – зневірилися. Багато хто зібрався. З’явилася купа вільних місць… Зібрав поплавчанки та інші речі в машину. Поставив її на охорону та пішов уздовж річки. Капець. Кілометрів п’ять протопав. Достатня кількість підходів до води є лише на Першому розливі. Але там не клювало. За принадами – у мене все дуже консервативно. KEITECH Swing Impact 2.0 та 2.8 у кольорі масло та грін для пошуку. Двоколірний Crazy Flapper 2.8 у найважчих випадках. Ваги 5-7 грамів.

Дно на Самарі складне, багато місць устелені нитчастими водоростями. Дно і так м’яке, сильно замулене, а якщо ще й водорості… Першу годину провів у порожню. Навіть натяку на клювання не було. Квадрат, Павлоградська — жодного клювання. Пару втрачених бійців і все. І тільки навпроти шахти Благодатна, я заробив перші пощипування. На викиді 50 метрів. Падіння на рахунок 7. Глибина у місці лову понад 5 метрів!

Так як засікти рибу не вдалося, вирішив 2.8 змінити на 2.0. Полоскав хвилин 20 ні про що. Ставлю 2.8 і на першій проводці, втрачаю хвіст Swing Impact! Треба міняти. Вже майже дістав дублікат, але ні, потрапив рачок на очі… Crazy Flapper — разюча приманка. Перше ж закидання — риба! Другий – знову риба!

Після третього окуня у рака майже не залишилося клешней… Таке почуття, що хтось клацнув тумблер. З однієї точки. 11 риб. Одинадцять друзів окуня. Причому рибу, як підмінили. Пощипування змінилися клюванням у стилі коропа. Прям в руку. Дуже багато сходів. У окуня ніжні губи, а клювання були на дистанції 45-50 метрів. Десь годину справжнього ельдорадо. Наколи і поранення, звісно, ​​поредили згодом хижаків у виявленому місці і казка закінчилася, але як приємно знаходити такі місця.

Усю дорогу, відходячи від машини далі й далі, мені не давала спокою думка про те, що йти назад буде важче. Але, така риболовля окриляє. Не йшов – летів! На адреналіні) Тим більше, що кровопивці кинулися кусатися, як востаннє…

Ось такий вийшов день Бабиного літа на чудовій річці Самара. Бережіть себе!