Щуки річки Самара

«Ми їдемо, їдемо, їдемо, у далекіє края…», з цих рядків розпочався черговий день. Пісенька і мотив виникли у свідомості раптово і надовго… Цього разу на рибалку зібрався по всій науці (мета великі щуки річки Самара). Вивчив погоду, перечитав торішні нотатки, звернув увагу на Місяць! Знайшов «віконце» з похмурою, але не дощовою погодою, стабільним тиском 760 мм. рт. ст., легким південно-західним вітерцем і, головне, з місячним затемненням! Такий день – 25 жовтня.

Єдиний момент: дощі розмочили землю так, що проїхати на добрі місця складно навіть повнопривідною машиною. Але, Туксон в 100500 раз не підвів. Бездоріжжя переможено знову…

У компанії — старовинний товариш (правда рибалка ще той), а план на наступний день: їдемо на місця, де я напередодні ловив окуня. Тільки пробираємось далі дамбою на машині, щоб менше ходити. І впираємось більше в щуку. Як пізніше з’ясувалося у велику щуку!

Поясню чому. Справа в тому, що на річці Самара є одна природна особливість – осінній вихід на полювання великої щуки. Відбувається це зазвичай у той самий момент, як у всьому світі святкують Хелловін. Триває до льодоставу. І риби в тих місцях трапляються дуже залікові.

Це фото зроблено 27.10.19 року.

А це – 25.10.17 року…

От і виходить, з кінця жовтня щука починає брати. Найбільша пікова активність хижака в перші тижні, потім вона істотно падає. В іншу пору року, на спінінг, велику щуку в річці Самара зловити практично неможливо. А коли виход — велика щука це норма. Ось такий місцевий парадокс…

У районі Павлограда річка не виглядає природно, але золота осінь — дуже ефектний природний фільтр. Відображення у воді, золоті зливки островів, простори.

Тут є де нагуляти жирок.

Думки в голові роїлися, тому втихомирили їх чайком, зібрали по спінінгу і почали бомбити. Спочатку я впирався в мікроджиг, сподіваючись на окуня, паралельно вчив товариша, який освоює науку з нуля. Начепив йому Карася і дав пару майстер класів… Але за годину рибалки — довелося здатися. Окуня, там де він був кілька днів тому не було, навички деякі щеплені — їдемо далі на ЦОФ.

На годиннику вже початок дев’ятого. На річці нікого (напроти Благодатної люди були на човнах і з землі). Розосередилися берегом. Особливість ділянки річки Самара в районі ЦОФу в тому, що з боку Павлограда, вздовж греблі йде канава з глибиною від 5 до 7,5 метрів, шириною 30-40 метрів від берега, з досить чистим дном. Можна і джигувати і тягати воблери, не побоюючись втратити їх. І, що дуже важливо, всі продемонстровані вище щуки спіймані саме там!

Не підкачала ця ділянка річки і цього разу. Немає таких слів, які зможуть описати клювання, виведення такої рибини, боротьбу з нею… Тому й намагатися не буду. Скажу лише, що без підсак, я таких великих щук ще не брав. Пощастило напевно, подивіться на мою руку і щучу спину (головне фото). Ледве втримав однією рукою…

«Красата, красата! Ми веземо з собою ката…» Трохи віддихався, похвалився колезі і задумався. Все. Норму вилову перевиконано трофейною рибою. Неймовірно, але факт: на відміну від інших прісноводних риб, біологічний годинник щуки цього року не відстає на місяць-півтора. Точний, як атомний годинник.

Впіймання риби суттєво прокачало наш ентузіазм, але на жаль. Більше на великому розливі клювань не було. Поїхали в обід назад, на окуневе місце. Потім перший розлив. На рекультивацію. Там пообідали, подумали та прогулялися лісом. Грибів — пітьма! Погода — Бомба! Щука у річці. Чи не додому ж їхати?

Ось такий логічний ланцюжок привів нас знову на «окуневе місце»… Непоказний Jaxon Karas та спокушена ним щука. Ще один Самарський крокодил. Знову немає слів, одні емоції… Знову без підсаки…

Дивовижна річка! Прекрасно розумію, є в Україні чимало таких місць, але друзі, дві «підп’ятірки» за день — це дуже сильно. Особливої ​​для однієї людини…

В принципі, це все, що вам потрібно знати на тему «хеллоуїнські щуки» на річці Самара. Є вони, ні куди не поділися. Дайва Мегафорс розібралася із черговими трофеями. Впевнений, до питання “великі щуки річки Самара” ми повернемося ще неодноразово. Слава Ебісу та ЗСУ!