Лов щуки в січні з криги

Низькі температури та погіршення кисневого режиму в середині зими роблять підводних мешканців слабкими, малорухливими. Щука – не виняток, тож скажу чесно: зловити її у січні дуже непросто. Цього місяця вона максимально обмежує свої пересування, воліє стояти на свалах у глибокі ями і залишає їх лише у разі нагальної потреби. Голод – це і є та потреба, завдяки якій навіть у розпал “глухозім’я” залишається шанс зловити хижачку. Сьогодні, розглянемо таке питання як лов щуки в січні з криги.

Далеко не кожен рибалка зможе скористатися можливістью рибалити щуку взимку. Змінилися погодні умови і вони змушують зубасту берегти дорогоцінну енергію. Вона не нишпорить водоймою в пошуках їжі, в цю пору року її жертвами найчастіше стають ті рибки, які випадково виявляються поруч. Тому щоб лов щуки в січні запам’ятався хорошим уловом, необхідно знайти її стоянку і обловити це місце будь-якими доступними засобами.

Вибір місця лову

Отже, де ж шукати загальмовану хижачку морозного січневого ранку? У середині зими вона тримається набагато глибше, ніж зазвичай, але не на найбільшій глибині. Як правило, вона стоїть там, де зимує рибина дрібниця, тобто ближче до своєї кормової бази. Якщо пощастить знайти скупчення дрібної рибки, можна вважати, що завдання на 50% виконане. Зубаста обов’язково буде десь поруч, і вона рано чи пізно натрапить на живця або балансир, що грає.

Ловля щуки в січні на малій річці – заняття не таке вже й складне. На невеликих водоймах глибоких місць небагато, тому шукати її набагато простіше. Оскільки ям усім підводних жителів не вистачає, хижачка часто залишається тих ділянках, де промишляла восени. Це підмоїни під берегами, коряжники, затоплені кущі, місця з перепадами глибин. Можна пробурити пару лунок поблизу прибережних очеретів. На вузькому водоймищі подітися їй просто нікуди. Головне, щоб одразу за стіною рослинності була глибина не менше ніж 1,5 метра.

Пошуки на ставках та невеликих озерах ведуться за тим самим принципом, що й на малих річках. Потрібно шукати різні укриття на глибині більше метра, з яких щуці зручно нападати на мальків. На меншій глибині вона може полювати лише під час відлиг, а вони січні бувають рідко. Добре, якщо на озері б’ють підземні ключі або в нього впадають струмки. Завдяки припливу свіжої води риба менше страждає від нестачі кисню і поводиться активніше, у тому числі і наша хижачка.

На великих водоймах (великих річках, водосховищах) знайти її набагато складніше, на пошуки може піти не один день. Тут буде потрібна певна системність. Для початку необхідно вивчити рельєф донної поверхні, з’ясувати, де розташована руслова зона, ями та виходи з них, знайти коряжники на великій глибині. Лізти на глибину зовсім необов’язково і навіть небажано. Об’єкт лову стоятиме на середніх глибинах, поблизу свалів, підводних банок, урвищ. Тобто там, де в цю пору року живе кормова дрібниця.

Ловля щуки в січні на жерлиці

При правильному виборі місця непоганий улов може принести лов щуки в січні на жерлиці. Так як зубаста під час січневих морозів не відрізняється особливою активністю, на клювання можна розраховувати лише в тому випадку, якщо живець опиниться перед її носом. Не буквально, звісно, ​​а в радіусі кількох метрів. Це докорінно змінює тактику лову, що застосовується у грудні. Тепер снасті необхідно розставляти густіше, на відстані приблизно 5-6 метрів одна від одної. Хижачка здатна вловити рухи живця і на більшій відстані, але вона навряд чи захоче витрачати запаси енергії. Їй простіше зачекати на іншу рибку, яка сама підійде ближче, і спокійно пообідати з мінімальною втратою калорій.

Другий момент – за жерлицями потрібно стежити уважніше, ніж на початку зими. У січні щуча клювання буває настільки слабкою, що прапорець не спрацьовує. З цієї причини розставлені снасті доцільно перевіряти кожні 20-30 хвилин.

Крім того для результативної риболовлі в глухозім’ї знадобиться делікатне оснащення та мініатюрні живці. Стандартна груба жерлиця з металевим повідцем може відбити у хижака бажання атакувати. Наприклад, товсту волосінь 0,40-0,50 мм краще замінити на мононіт меншого діаметра – 0,30 мм, а замість металевого повідця поставити флюорокарбоновий. Зубаста здатна його перекусити, тому підсікати потрібно раніше, поки вона не заковтнула гачок надто глибоко.

Січнева щука іноді вередує щодо живця. Магазинні карасики можуть її не зацікавити, тому краще ловити на піскаря або маленьку плітку. На деяких водоймищах вона охоче бере на таких «колючок», як йорж і окунь. Тут потрібно враховувати природну кормову базу та намагатися їй відповідати. Загальне правило – рибки повинні бути якнайменшого розміру.

Ловля щуки на жерлиці в глухозім’ї – заняття досить виснажливе. Хоча б тому, що через високу ймовірність слабких клювань снасті доводиться частіше оминати з перевіркою. Якщо при акуратному натягу волосіні відчувається характерна вага, не варто поспішати підсікати, інакше щука може виплюнути рибку. Досвідчені жерлятники в таких випадках починають легенько посмикувати волосінь, імітуючи спробу живця звільнитися, і завдяки цьому трюку домагаються справжнього щучого клювання.

Якщо на перспективній ділянці зубаста себе не виявляє, це ще не означає, що її тут немає. Можливо, вона стоїть у товщі води чи взагалі у верхньому горизонті. Іноді підйом приманки навіть на 20 см нагору дає бажаний результат.

При стандартному пострілі прапорця з наступним розмотуванням дії рибалки звичайні: витримуємо паузу і підсікаємо або чекаємо повторного обертання котушки після зупинки і теж робимо різку підсічку. У середині зими щука не чинить сильного опору, та все ж при виведенні волосіні слід тримати натягнутою. Ривок і схід може статися під лункою, коли підсічена риба буде налякана денним світлом.

Лов щуки в січні на балансири, блешні та раттліни

Дуже результативним може бути лов щуки в січні на балансири, блешні і раттліни. Пристосування для згаданих приманок використовуються однакові. У глухозим’ї пасивну хижачку насторожує занадто товста волосінь, а тонку вона з легкістю перекусить, тому оптимальним варіантом буде діаметр у межах від 0,25 до 0,30 мм. Вудильник повинен бути жорстким і при цьому досить пружним, щоб відчувати гру приманки та якісно підсікати.

У деяких рибалок виникають проблеми з повідцем. Звичний металевий повідець у рази знизить кількість клювань, а відмова від нього призведе до частих обрізів приманки. Багато хто виходить із цієї ситуації наступним чином: роблять скрутку (кіску) з флюорокарбонової волосіні або ставлять тонку плетінку. Якщо щука заковтує приманку глибоко, повідець із плетеного шнура доведеться міняти після кожного упіймання, тому що в результаті контакту з гострими зубами він зазвичай деформується.

Якими балансирами можна спокусити січневу щуку? Ті, які плавно грають по горизонталі. Це можуть бути дорогі професійні моделі, вдалі саморобні приманки та навіть дешеві китайські підробки. Головне, щоби правильно працювали. У глухозім’ї зубасту приваблює повільне переміщення балансира в горизонтальній площині, тому більш уловистими вважаються безлопатеві вироби. Ефективними будуть приманки, хвостова частина яких оснащена пензликом або твістером.

Важливу роль відіграє форма, розмір та колір балансувань. Згідно з спостереженнями рибалок у середині зими щука частіше атакує довгасті моделі природного забарвлення. У періоди сплеску активності можна пробувати ловити на яскраві балансири, що подразнюють (наприклад, кислотні жовто-зелені). Оптимальний розмір приманки – 5-7 см, на трофейній риболовлі можна застосувати й більше.

Для більшої привабливості трійник балансира прикрашають яскравими кембриками та бусинами. Щоб спокійно ловити в корчах, де часто трапляються зачепи, деякі рибалки відкушують у приманки одинарні гачки, встановлені спереду та ззаду. Таке доопрацювання дуже сумнівне, воно може негативно вплинути на ваговий баланс.

Запорукою успіху лову на балансир є правильна техніка гри. Без неї навіть уловиста штучна рибка стає марною річчю. Вуження активної щуки передбачає різкі помахи вудильником, при яких приманка злітає вгору, а потім планує за певною траєкторією. А ось техніка лову пасивного хижака кардинально відрізняється. Жодних різких рухів, підкиди мають бути плавними, а паузи між ними – тривалими. Нерідко щука реагує на балансир, що завис над дном злегка тремтячий. Точно описати найбільш підходящу анімацію неможливо, згодом кожен рибалка відточує свою власну робочу проводку.