Пічкур звичайний(або як його ще називають піскар) – невелика рибка, що мешкає практично у всіх водоймах України. Це місцевий вид. З пічкурем, багато мешканців України знайомі з раннього дитинства. Адже він є героєм дитячого контенту. “Піскар Іванович”, “Премудрий піскар”, “З причалу рибалив Апостол Андрій…” як бачите, присутній він і в мультфільмах, і в казках, і в піснях. Це дуже примхлива риба, яка добре розмножується лише у “чистих” водоймах. Тому, останнім часом його зустріти у водоймах України досить складно.
Зараз багато рибалок при слові піскар(пічкур) перехрестяться і скажуть, чур мене, чур. Адже ця не велика ненажерлива рибка, іноді дуже сильно докучає при лові більш цінної риби, особливо якщо як насадка використовується тваринна наживка (хробак, опариш і тд). В дитинстві майже у кожного хро рибалив з поплавцем першою спійманою рибкою був саме річковий піскар. Як кажуть, ростемо ми, а разом і з нами зростають і наші запити. Ось уже й піскаря за рибу не рахуємо, якщо й беремо, то лише кішці. Хоча гастрономічні смакові цінності цієї рибки давно всім добре відомі. І правильно приготований смажений піскарь справді блюдо для гурманів. Ось тільки через це одного варто піти на рибалку на піскаря, а потім витратити трохи часу на його чищення.
Зовнішній вигляд та особливості життя пічкурів
Вперше, пічкура звичайного описали у 1758 році. Тоді його зарахували до об’єктів харчування хижих риб. Як не дивно, у цьому статусі він мешкає й досі. Це рибка, донного типу, що має гарне плямисте забарвлення, веретеноподібне тіло, подовжене головою з нижнім ротом і з жовтуватими очима. У кутку пасті, піскар має дві пари вусів. У районі черевця тіло злегка потовщене, луска дрібна та вона легко знімається. У воді рибка зображує трикутну форму, за рахунок широко розставлених у бік грудних плавців. Найчастіше цю рибу кличуть як явдошка, бубир та Маринка.
Пічкур звичайний веде донний спосіб життя. У водоймах, таких як великі річки та водосховища, він збирається у величезні зграї. Вважає за краще, триматися піщаних або кам’янистих ділянок. На жаль, точних даних про час життя цієї риби немає. У мережі зустрічається інформація про 5-8 років життєвого циклу піскарів. У природі харчується дафніями, циклопами та іншими дрібними живими організмами.
Із цікавих фактів: існує чимало легенд про гастрономічні переваги цього виду. “Юшка з пескарів” – знаменитий відвар, який використовується в народній медицині для лікування лихоманки та захворювань травної системи. “Пічкур у прованському маслі” – делікатес французької кухні. “Триденна таранька” – піскар в’ялений, на приготування якого потрібно мінімум часу. І так далі. Ця невелика, непоказна рибка заслужила відносно багато кулінарної уваги. М’ясо у звичайного пічкура білого кольору, солодкувате на смак. Та останнього часу рибу цю не їдять, насамперед, бубир – це годування для улюблених кішок.
Статевої зрілості, піскар досягає вже на 2-3 рік. При цьому розмір статевозрілих особин — від 8 сантиметрів. Розмножується ця рибка, як і більшість коропових, навесні. Процес розмноження триває два місяці. Головна умова початку процесу – температура води. Вона повинна бути вищою за 7 градусів Цельсія.
Максимальна довжина, см – 22
Максимальна вага, кг – 0,03
Тривалість життя, років – 5
Світовий рекорд –
Нерест при, t – вище 7 градусів Цельсія
Популярні наживки для лову піскаря:
рослинні – хліб, манка, тісто, мастирка;
тваринні – черв’як, опариш, мотиль, молода п’явка;
Вилучати з водойми можна рибу будь-якого розміру. Піскарів можна використовувати також для лову на живця!
Особливості лову пічкура
Нічого складного, для добування цієї риби, винаходити не треба. Для лову вам знадобиться найпростіша вудка, з невеликим гачком (12-14 номери) та поплавцем вантажопідйомністю до 3-х грамів. Піскар звичайний, не полохливий, наживку бере впевнено. У дитинстві ми часто ловили пічкурів на пляжі. Причому спостерігалася активність цієї риби, якщо “помутити” воду. Це чудовий об’єкт лову для дітей. Пічкур звичайний охоче клює на практично всі рослинні та тваринні насадки, які здатні влізти до його рота. Риба пічкур наживку бере впевнено.
Найбільші екземпляри пічкурів водяться в невеликих річках з піщано-гравійним дном. Саме в таких водоймах у рибалки є гарна можливість зловити дійсно великого піскаря 12-15 см, багатьом здадуться смішним такі розміри, але все ж таки, такого пічкура можна назвати великим. Основний хижак на бубирів зовсім не щука як писав у своїй казці «Премудрий піскар» Салтиков Щедрін, а окунь. Основні хижаки в річках головень і невелика білизна, а вони, як нам відомо, полюють у верхніх та середніх шарах води, пічкур вважається донною рибою. Піскар водиться тільки в чистих не забруднених водах, тому клювання цієї рибки свідчить про чистоту даної водойми.
Час, місце та сезон лову пічкура
Плануючи риболовлю на пічкурів, слід враховувати: найкраща пора року для їхнього лову, це проміжок з кінця весни, до початку осені. Жор спостерігається перед початком нересту та через два тижні після нього. Пошуки цієї рибки напевно приведуть вас на такі ділянки водойм та річок як: пляжі, помости, мости, греблі, черепашкові мілини, перекати, кам’янисті гряди. Шукати його потрібно на невеликій глибині, до 2-х метрів, з невеликою течією. Ідеальні умови для лову – теплий весняний, літній або рано-осінній день, з легким південним вітерцем. По холодній воді ловиться тільки в озерах та ставках. Найкращий час для лову взимку — відлига у лютому чи березні.
