Риболовля з одним клюванням…!!!

Після дуже вдалої риболовлі у мене завжди в душі відбувається якесь спустошення. Не депресія, а сумна меланхолія з почуттям провини. А тут ще зарядили дощі та “заморгало” світло. Враховуючи, що все це відбувається на тлі обстрілів українських міст і роботи нашого ППО — приборкав мене ще той душевний стан. Потрібно було терміново з цим щось робити.

Буквально за першої ж нагоди вирушив на річку. За прогнозами, день повинен бути сонячний, але вітряний. Мене це не злякало, а світанок і зовсім підбадьорив. На річці був “повний штиль у золотому”. Температура близько нуля, на ґрунті іній.

Насамперед обловив знайоме вам “окуневе місце”. Усім, що було під рукою. Витратив биту годину — безрезультатно. Ні на мікроджиг, ні на воблери. Риби напевно ще сплять.

Сонце поступово “розігрівалося” і таке почуття, що до нього потяглася атмосфера. Як тільки Сонце почало відриватися від горизонту, атмосфера почала рухатися. 7-30 ранку, а дме вже пристойно. Вода парує. Світлина річки Самара. Поки не сильно розігнало хвилю, вирішую переміститись на ділянку Самари біля ЦОФу.

Внаслідок трансферу змін у процесі риболовлі не відбулося. Кілька годин полоскання приманок там теж 0. У колег аналогічно, всі у пошуку рибальського щастя. Так ось воно!

Куточок зі столиком, чай у термосі, річка…

Тим часом мої побоювання виправдалися. На річці розгойдало таку хвилю, що ловити стало зовсім не комфортно.

Потихеньку поїхав по греблі додому, думаю: “Ну подихав, чайку випив” … “Окуневе місце” перевірю ще раз і все. Як відчував, треба туди ще раз заскочити. Тоді я ще не знав, що то буде риболовля з одним клюванням…

Підійшов до місця, дістав із коробки “Карася” та “Танцюриста”, хто полетить перший?

Карась. Воблер не вдало якось полетів, упав неподалік і збоку. Проводка теж крива вийшла… Ще раз кидаю “Карася”… Надто високе тіло та надто сильний вітер. Потрібно щось аеродинамічніше і важче.

Поки ховав “Карася” побачив маленького “Танцюриста”. І хоч він за вагою, напевно, не важчий, але за аеродинамікою мало не ідеальний. Кидаю. Воблер летить метрів на 15 далі і його не зносить із траєкторії. Більше того, перша ж нормальна проводка приносить клювання. Таке зле.

Підсікаю і…

Як одне клювання змінює все…

Заради цього клювання можна пробачити все. Коли я витягнув щуку, не повірив своїм очам: риба була в рази менша за ту, що уявляв я собі, ґрунтуючись на тактильних відчуттях. Це напевно найбадьоріша щука у моїй практиці.

Пощастило, що воблер був повністю у пасті. Щуку довелося протягати крізь очерет і залазити у воду, щоб дістати. Добре, що глибина там по коліна)

Після “фотосесії” ще кілька кидків зробив одним воблером, іншим, покидав ждигу. Порожньо. Випадкове клювання.

Ось такий осінній день і ось така риболовля з одним клюванням. Точніше пів дня. О 14-й був уже вдома. Обвітрив губи та руки… Так, вже зовсім не комфортно на риболовлі. Настав час вішати снасті на цвях?