Риболовля у селі Чумаки

Вирушаючи на риболовлю у село Чумаки, мимоволі смакував мовою назву та згадував, що я про неї знаю. Населених пунктів із таким поетичним визначенням, в Україні, я знаю щонайменше 7 штук. Тільки на території Дніпропетровської області їх перебуває 4. Виною такої популярності, давній “чумацький шлях”, який проходить у наших місцях. Тому, щоб не плутати вас, одразу ж позначу, що мова йтиме про село Чумаки Синельниківського району Дніпропетровської області.

Багато читачів напевно знають: дана професія була дуже популярна на території нашої країни, починаючи з 12 століття. Сам собою чумак, представлявся від образу воїна-торговця на зорі свого становлення, до звичайного фурщика, на заключній стадії свого існування. Як не дивно, в селі Чумаки, я не виявив жодного натяку на історичне походження. Навіть банального воза. Дуже шкода, адже з таких дрібниць складається враження від населеного пункту.

Чим примітно це поселення ще? Ставком! З яким я познайомився на зорі своєї рибальської кар’єри — у далекі 90-ті. Це була одна з перших платних водойм, які я відвідав. А запам’ятався він мені, дуже активним клюванням килушних коропів… Так, були часи, тоді риболовля у селі Чумаки дозволялася лише з дамби та тільки на вудки! Адреналін тек річкою… До речі, сам ставок є озеро, оскільки організований у руслі річки Чапліна.

Повертаючи з нової траси М04, і вправно маневруючи між ям на дорозі Т0427, я грів себе спогадами і намагався побудувати в пам’яті контур водойми. Толком не встиг розігнати політ фантазії, як ставок матеріалізувався. Начебто й не було пройдених 25 років.

Суворий охоронець водних сокровищ, грізним поглядом окинув нашу компанію, взяв винагороду і окреслив межі місця нашого лову. Наші сектори 4-5-6. Вони знаходяться на протилежному від села березі, в невеликому кленовому гаю. Оскільки ми збиралися зробити першу ночівлю на березі, цей факт нас дуже порадував. Значить, будемо з дровами! Тим паче погода — пісня. Тепло, маловітряно та сонячно.

Але не все так гладко було в житті, як у фантазіях мандрівників, що поспішають на рибалку. Перша перешкода була наприкінці греблі — легкий офроуд із перевіркою артикуляції підвіски. А друга – у районі секторів. Як ми не крутили, як не перераховували сектори: від дамби, з протилежного боку. У будь-якому разі один із наших секторів був зайнятий. Починати риболовлю із лайки не хотілося, тому ми неквапом організували табір і випили холодненького пива. Це вплинуло на компанію розслабляюче і як це часто буває, проблема сама самоліквідувалася. Звільнився один із секторів і ми зуміли спокійно зайняти належні місця. Години о 15-16 розпочалася наша риболовля у селі Чумаки.

З рибальського арсеналу в нашій компанії був такий собі мікс: фідер, кийки та вудки. В принципі, буквально через пів години, ми зрозуміли, що не важливо, де, на що і чим ти ловиш. Результат був завжди фактично ідентичний. Клював карась, на все: на пінопласт, на сухар, на хробака, на опариша і т.д. Клював дуже добре, без перерв. Крім нього чиплялися: незаліковий короп, амур, судачок, окунь. І якщо коропа і амура була можливість випустити, то хижаки заковтували жадібно. Так, парочка ікластих невдах і кілька окунів, увечері, завдяки кулінарному чаклунству нашого кухаря, телепортувалися в наші тарілки. І це був важливий інгредієнт такої страви як юшка, яка, до речі, вдалася на славу.

За байками, чарочкою та теплою компанією ми зустріли ніч. Пішли спати і набиратися сил… Вранці ситуація дуже змінилася. Небо затягло хмарами, задув південний захід і помітно походшало. Це позначилося на клюванні карася. На вудки він брати практично перестав, на кийки і фідер – з’явилося купа “неодружених” клювань. Довелося грати довжиною повідця (напередодні його довжина становила 25-30 см). Так я зміг з’ясувати, рибу вдалося засікати тільки в тому випадку, якщо довжина повідця була від 50 см. Колезі доночникові довелося перев’язувати свої вбивці карася, тому що вони години за три ледь не вбили в ньому бажання продовжувати риболовлю. Згодом, примхи карася вдалося нівелювати і йому. А ось товаришу з вудками – не пощастило. Риба відійшла від берега, а він лишився ні з чим.

Підсумовуючи риболовлю, слід сказати, що водоймище в Чумаках досить щільно заселене різноманітними породами коропових. Регулярно зарибляється. На середині візуально спостерігався бенкет великих особин. Але нам вони не траплялися. Найбільша піймана риба грамів 300-400. Проте, я схильний рекомендувати до відвідування це водоймище. З плюсів: риба тут починає активно харчуватися у квітні, невисока ціна квитка (8$ за добовий відловний), невисокий пресинг (ловити можна лише в кількох секторах, на лівому березі та на греблі). З мінусів — відсутність туалету та досить недружній персонал. А в іншому — риболовля у селі Чумаки, чудове тренування перед початком сезону!